Текст в шапці
Телеві́зор (від давньогр. τῆλε «далеко» і лат. visio «бачення») — радіотехнічний пристрій, призначений для приймання і відтворення телевізійних передач[1] або як монітор для комп'ютера.
ТВ — термінальна (кінцева) частина телевізійної мережі.
Перші комерційні телевізори були механічними і заснованими на механічному диску, запатентованому німецьким інженером Паулем Ніпковим у 1884 році. Роздільна здатність перших механічних систем становила 30 ліній на 12 кадрів, але пізніше це було покращено до сотень рядків[прояснити]. Один з перших німецьких серійних телевізорів «Telefunken» (1936) Механічні телевізори продавалися з 1928 по 1934 роки в Сполученому Королівстві, Сполучених Штатах і колишньому Радянському Союзі. Перші комерційні телевізори Baird, що продавалися у Великій Британії 1928 року, були радіоприймачами, які йшли з приставкою для послідовного телебачення з неоновою трубкою та диском Ніпкова і давали зображення розміром зі штамп, удвічі збільшеним лінзою. Телевізори, які продавалися в період з 1930 по 1933 рр., вважаються першими комерційними ТВ: загалом продано декілька тисяч одиниць. Механічну систему незабаром було витіснено використанням елемента формування зображення на основі електронно-променевої трубки (ЕПТ), що дозволило збільшити роздільну здатність і досягти більшої швидкості розгортки. Крім того, через відсутність механічних елементів тривалість їх використання була значно вищою. Перший повністю електронний (комерційний) телевізор без механічних елементів для формування зображення з електронно-променевою трубкою було виготовлено Telefunken у Німеччині 1934 року, а опісля іншими виробниками у Франції (1936), Великій Британії (1936) і США (1938).
Підпишіться одним кліком
0
